Одними з найчастіших збудників інфекцій урогенітального тракту є Mycoplasma hominis та Ureaplasma urealyticum. Вони призводять до хронічних уповільнених запальних процесів в органах малого тазу і є етіологічними факторами багатьох патологій. Mycoplasma hominis – це збудник мікоплазмозу, а Ureaplasma urealyticum – негонококого уретриту. Також обидва збудники можуть відігравати роль у розвитку: у чоловіків – простатиту, орхіту, епідидиміту та порушенням синтезу сперми, у жінок – цервіциту, ендометриту, аднекситу та позаматкової вагітності. В обох статей може розвиватися безпліддя. Часто збудники активно розмножуються в процесі розвитку сифілісу та гонореї, що може призводити до ускладнень останніх. Мікоплазма та уреаплазма передаються статевим шляхом при незахищеному статевому акті. Часто вони можуть перебувати в організмі як умовно-патогенна флора. Тільки після зниження імунітету або через інші фактори агенти можуть почати активно розмножуватися і призводити до розвитку захворювань. Визначення наявності у мазку Mycoplasma hominis та/або Ureaplasma urealyticum разом з антибіотикограмою – це бактеріологічний тип дослідження з високою чутливістю, що дозволяє швидко визначити роль цих двох агентів протягом урогенітальної інфекції. Завдяки антибіотикограмі при отриманні позитивного результату відразу буде зрозуміло до якого антибактеріального препарату збудник має чутливість, а до якого ні.
Зішкріб: Здавати аналіз до початку прийому антибактеріальних, протигрибкових препаратів або через 2 тижні після закінчення курсу лікування (за згодою лікаря). За добу утриматись від застосування місцевих препаратів і процедур. Протягом 2-3 годин перед дослідженням утримуватися від сечовипускання. Жінкам: протягом 3 діб виключити спринцювання і застосування вагінальних свічок, мазей, тампонів. Дослідження не проводиться під час менструації. Чоловікам: протягом 3 діб утриматись від сем’явиверження.
Кабінет 
